Про київського живописця і графіка ...
Володимир Стрельніков
Київський живописець і графік Володимир Стрельніков називає себе «сучасним примітивістом». Байдуже, який зміст вкладає він сам у цей дефінітивний «самовирок», але для нас, глядачів, це – додатковий штрих, «підказний» концепт його реальної творчості – ніби ще один підпис під картинами майстра.
Стрельніков – митець світла, віри та оптимізму. В його роботах немає місця руїні, сльозам і стражданням. Ідилія, спокій, внутрішня рівновага, усмішка і «усвітленість» – виразні визначники його творів, у яких би жанрах не творив митець – пейзажі, портреті, іконописі, фантасмагорії.
Дитинно-«мультфільмове» сонечко над стрункою, гордовитою банею Андріївської церкви, що за «відслоною» скрижанілого віття набуває ще гордовитішої, бадьороокої постави («Вечір»). Видубицький монастир у травневому буйноквітті – наче єднання далекої минувшини, наївним «ірраціумом» церковних бань, ніби замилуваних самою можливістю недоторканно існувати на землі, та сьогодення з його виструнченими алеями та специфічно «геометричною», «категоричною» розсадкою квітів («Весна»).
