Головна сторінка
Шлях Володимира Стрельнікова

 

Коли людина стало захоплюється чимось з молодих років, то це залишається з нею на все подальше життя. Тому що світ юності – це світ мрій, з яких формується світогляд, карбуються доленосні установки та переконання, зокрема, - естетична спрямованість особливого бачення світу. Художній погляд на життя, будь то в широкому, глобальному його розуміння, будь то на життя окремої людини, індивідуума, є, подекуди, рятівним порадником у тій, чи іншій духовній колізії. Хтось тоді поринає у рій слів, починає віршувати, або, коли прокидається у ньому розповідник, пише прозу. А хтось береться за пензель, і дух олійних фарб, яскравих, нетутешніх допомагає йому геть відокремитись від сіроманітності щоденного існування.

Саме до таких людей належить Володимир Стрельніков, людина, яка не зрадила мрію дитинства й юності, зробила її наскрізною крізь все своє життя.

Ніхто й досі не порахував, та й, гадається, не зможе підрахувати, скільки зараз є художників, у світі. Їх – безліч. Щоб хоч якось їх визначити, відокремити один від одного, придумано та винайдено численну кількість „ізмів”, що, начеб то структурують мапу мистецького світу, допомагають зрозуміти те, чи інше художнє явище. Якийсь сенс у цьому є, оскільки у наш час кожний із цих „ізмів” – мистецьких напрямків має власну історію, будується на певних традиціях. Проте ніякий із цих напрямків не буває бездомішково чистим, геть до однозначності. Сучасний художник у власній творчості зазнає численну силу різноманітних впливів, різноманітних вражень тощо.

Звичайно, було б дуже просто зарахувати живопис Володимира Стрельнікова до т. з. „наївного мистецтва”, або ж до „примітивізму”, проте ніхто й досі не визначив чітко, чим саме один напрямок відрізняється від іншого, та й, взагалі, що вони обидва означають за своєю природою.

Володимир Стрельніков на продає власні картини на аукціонах, він не має спеціальної художньої освіти, його творчість – справжній безкорисливий порух душі, яка не може існувати без вільного, нічим не закріпаченого виявлення тих кращих своїх рис, без яких розуміння особистості неможливе. Звичайно, це – аматорство у кращому розумінні цього слова. У словнику Володимира Даля аматорство охарактеризовано як „покликання, любов, бажання, схильність”. Тобто це набагато більше, ніж т. з. домінантне „професіональне” устремління заробити пензлем, а може ще й чимось якусь собі там копійчину.

Покликання – це перше, що йде на ум, коли бачиш картини Володимира Стрельнікова, позаяк відчувається неабиякий природній хист у кожній його картині.

Найбільш представницький жанр творчості В. Стрельнікова – портрет, що його недарма вважають одним із найскладніших жанрів живопису, адже тут, як ніде інше, художник має справу із внутрішнім світом людини й помилитися у його правдивому зображенні немає ніякого права.

Відкриває портретну галерею портрет „Олена”. Це, наче візитівка художника. Прекрасна дівчина на Андріївському узвозі Києва. Позаду – Замок Ричарда, юне обличчя Олени сяє романтичним піднесенням, увагу привертають фантастичні, замріяні очі.

Далі – „Анна”, чорнявка з оберемком квітів. Уста прикрашає широка посмішка, проте очі сповнені проникливості, життєвої мудрості.

Портрет видатного українського письменника-народознавця Василя Тимофійовича Скуратівського. З картини дивиться на нас класичний вітчизняний інтелігент, спокійний, мудрий, поміркований. У цьому полотні немає нічого зайвого, помаранчева краватка на тлі глибокого за тоном синього піджака наче щось провіщають...

Селянин із сигарою Аркадій – персонаж наступного портрету. А може й не селянин? Скоріш за все – образ патріота України. Такий, яким його побачив художник. Розкішна вишиванка, жовто-блакитний шалик і щира посмішка на всі тридцять чотири зуба. Хай все буде добре!

„Кращий друг”. Поважна людина в дорогих тонованих окулярах із зачіскою академіка та орденом Святого Архістратига Михаїла на грудях. Вираз обличчя – спокійна напруженість інтелектуала.

„Анастасія” – дівчинка, майбутня наречена у розкішному святковому платті ХІХ століття. Згадуються кращі традиції вітчизняного живопису минулого.

 

Лапінський І.Л.

 
© Володимир СТРЕЛЬНІКОВ. Київ, 2010 р.
Усі права захищені.